Не кидай менi свої карти,
Я i так знаю хто ти.
Нам, напевно, бiльше не варто
Збудженi телемости будувати
Головою вниз падати й падати.
Не кидай менi свої карти,
Я i так знаю хто ми.
Нам давно уже було би варто
Стати невидимими
Для холодної, як чужий готель,
i нудної зими.

Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали видимими знов.
Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!

Ти все далi, далi i далi
i сльоза — холодне скло,
i, здається, бiльше немає
Днiв, якi б не замело,
Але кожен з нас у своїх снах
Бачить тiльки тепло!
За вiкном на вулицi свято,
За вiкном радiсть i смiх!
Знову той лиш може почати,
В серцi хто забути змiг
Мов холодний, як чужий готель,
i пронизливий снiг!

Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали видимими знов.
Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!

Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали видимими знов.
Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!