В ніч, коли виходиш ти,
Полювати на кохання,
Пам’ятай, що воно
Може статися востаннє.
На столі на кухні сіль
Змішана з твоїм бажанням —
Ти змети зі стола
Власні сни і сподівання.
В місті вже давно нема
Тих, хто плаче на світанку.
Зупинись! Не шукай —
Не побачиш їх.

Це не твоя земля і не твоя любов,
Це не твої слова і не твоє talk-show.
Довго стоїш одна на незнайомому вокзалі,
Але приходить знов поїзд «Чужа любов».

Ти тікаєш день за днем,
Ти благаєш: «Все віддайте!»
Так болить голова
Від побитого асфальту.
Неспокійно за вікном,
Але все чуже для тебе.
Ти сидиш за столом,
Дивишся на їхнє небо.
Місто дихає для всіх,
Та тебе не помічає.
Ти одна — ти не з тих,
Хто живе, як всі.

Це не твоя земля це не твоя любов,
Це не твої слова і не твоє talk-show.
Довго стоїш одна на незнайомому вокзалі,
Але приходить знов поїзд «Чужа любов».
Це не твоя земля і не твоя любов,
Це не твої слова і не твоє talk-show.
Довго стоїш одна на незнайомому вокзалі,
Але приходить знов поїзд «Чужа любов».