У сиву давнину, у глибині віків, коли наша планета була ще зовсім юною, і дорослі, і діти вірили в казки. Бо ж у казках завжди добро перемагає зло. А в житті…

Між країнами тоді точилися люті війни. Народи потерпали від таранів. «Де прихилитися нужденному? Де шукати порятунку?», — питали люди мудреців. Ті наставляли: «Мусите чекати на народження Спасителя, сина Всесвіту. Щойно Він ступить на землю, з ним прийде світло і морок розвіється». Та ніхто не знав у якій родині, в який час, і в якому тілі з’явиться Спаситель.

Цю тайну берегли Хранителі добра. Хто були вони? Одні казали, — «То звичайні добрі люди», інші, — «Янголи з крилами».

До кінця днів своїх вони ладні були чекати на зірку, ясну владарку небес, котра мала вказали шлях до таємного місця народження Спасителя. Минали дні, роки, віки…

Небо і Земля нині торжествують, Ангели і люди весело празднують…

Небо і Земля, Небо і Земля,
Нині торжествують,
Ангели, люди, Ангели, люди;
Весело празнують:

Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царія вітають,
Поклін віддають, пастирі грають,
«Чудо, чудо!» – повідають!

Во Вифлеємі, во Вифлеємі
Весела новина:
Пречиста Діва, пречиста Діва
Породила Сина!

Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царя вітають,
Поклін віддають, пастирі грають,
«Чудо, чудо!» – повідають!

Ангели служать, Ангели служать,
Своєму Королю,
І во вертепі, i во вертепі
Творять його волю.

Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царя вітають,
Поклін віддають, пастирі грають,
«Чудо, чудо!» – повідають!

Небо і Земля, Небо і Земля,
Нині торжествують,
Ангели, люди, Ангели, люди;
Весело празнують:

Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царія вітають,
Поклін віддають, пастирі грають,
«Чудо, чудо!» – повідають!

Люди чекали, сподівалися, мріяли та поступово зневірювалися. Добрі казки почали здаватися їм вигадками, дитячими забавками. Усе частіше люди повторювали, що життя — не казка. І світ довкола, і людське обличчя тьмяніли, ставали все похмурішими…