Янанебiбув. Куди лiтав — сам не знав.
Бо навколо мене був туман. Падав снiг.
Ти лежала на землi. Я пiдняв.
Янанебiбув — тебе знайшов на землi.

Ти казала, їж мене,
Ти казала, пий мене,
Ти казала: «Лий мене на себе, я твоя».
Ти лежала, я лiтав.
А коли без сили впав,
Зникла й не сказала ти менi своє iм’я.

Заливає клей усi мої думки, валить з нiг.
Скiльки потiм я хотiв назад, а не змiг.
I на фестивалi снiв ти була не своя.
Виглядає, що iсторiя моя — не твоя.

Ти казала, їж мене,
Ти казала, пий мене,
Ти казала: «Лий мене на себе, я твоя».
Ти лежала, я лiтав.
А коли без сили впав,
Зникла й не сказала ти менi своє iм’я.
Ти казала, їж мене,
Ти казала, пий мене,
Ти казала: «Лий мене на себе, я твоя».
Ти лежала, я лiтав.
А коли без сили впав,
Зникла й не сказала ти менi своє iм’я.