Неспокійно дивний сон
Сплять і бачуть люди,
Як горить старий балкон.
А над тим балконом дим,
Шось горить напевно з ним.

Як довго будем ми чекати?
Нам потрібно більше ніж слова.
Як довго будем ми не знати?
Для «не знати» часу більше вже нема.

Як не воїн, то не брат,
Не веди мене туди,
Де час іде назад.
Там стоїть пустий балкон
І там закінчується сон.

Як довго будем ми чекати?
Нам потрібно більше ніж слова.
Як довго будем ми не знати?
Для «не знати» часу більше вже нема.

Як довго будем ми чекати?
Нам потрібно більше ніж слова.
Як довго будем ми не знати?
Для «не знати» часу більше вже нема.