Джульєтта, якби ти тільки знала —
Як невимовно мало залишилось у нас.
Поетім ти мабуть не мовчала,
Якби ти тільки знала, який навколо час.
Я знаю, ти б могла… Змінити нас могла…
Моя Джульєтта, он би ти побачила сама,
Яка на твоєму балконі настала зима.
Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та…
Хіба б ти сьогодні мовчала, Джульєтта?
Побути я мріяв би коло тебе.
Побути і чути, як рятувала ти
Ромео, від цілої планети,
Бо часом і від себе так хочеться втекти.
Я знаю, ти б могла… Змінити нас могла…
Моя Джульєтта, он би ти побачила сама,
Яка на твоєму балконі настала зима.
Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та…
Хіба б ти мовчала, Джульєтта? Джульєтта!
Сьогодні усе не так, Джульєтта —
Монтеккі, Капулетті, давно уже сім’я.
Я знаю, і так любов буває,
Але й вона минає, бо вічна — лиш твоя.
Напевно б ти могла… Змінити нас могла…
Моя Джульєтта, он би ти побачила сама,
Яка на твоєму балконі настала зима.
Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та…
Хіба б ти мовчала, Джульєтта? Джульєтта!
Ага, ага, Джульєтта!
Ага, ага, Джульєтта!
Ага, ага, Джульєтта!
Ага, ага, Джульєтта!
Ага, ага, Джульєтта!