LOBODA — Облиш

Я залишу тишу в коридорі,
Там де наші сліди.
Не залишу лиш твої долоні,
Вони в мої встигли врости.

Я програю, знаю, все рівно
Ти не хочеш далі йти.
Розтинаєш шум авіаліній
Та від себе не втекти.

Ти кажеш:
«Облиш, мене ти облиш».
Як же зумію я? О, як же зумію я?
Прошу — обійми, мене обійми.
Усе ще твоя, я…

Заховаєш зброю,
Б’ють набої я вустами їх ловлю,
Я на полі бою — голий воїн,
Та я все ще люблю.

Більш не вірю, чуєш,
Гірше звіра прагнеш крові безжаллю,
Безпорадне серце, овдовіле,
Та я все ще люблю.

Ти кажеш:
«Облиш, мене ти облиш».
Як же зумію я? О, як же зумію я?
Прошу — обійми, мене обійми.
Усе ще твоя, я…

Ти кажеш:
«Облиш, мене ти облиш».
Як же зумію я? О, як же зумію я?
Прошу — обійми, мене обійми.
Усе ще твоя, я…

Сохранить текст песни:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.